10 днів, як я в Україні. Зрадів, що побачив родичів та дуже близьких для мене людей, але доведеться повернутись на мою другу Батьківщину, котра ще не встигнула мене обламати по повній програмі. Може напишу колись більше про своє перебування тут.
Приємно побачити такий малюнок в Запоріжжі
Сьогодні гуляли в порту імені Леніна (стара совкова назва) і компанія неподалік говорила про “Свіжу Кров” на М1, і про Запорізький гурт “аРеНБі” в цьому проекті. Ну і щось про Положинського вони там теж говорили.
А я вам Роллік’с підганяю послухати, саме з кровавої передачі
Сашко Положинський просив запустити в мандри уривок з книги Миколи Мироненка - “Планета Антуана”
Справді, все написано влучно. Прикро, що є саме так і буде ще довго.
Летаргічний сон огорнув тебе, Україно!
Століття поневолення і гноблення зробили тебе байдужою і апатичною. Ти втратила цікавість і бажання до поривань, а твої прагнення звелися до одного – вижити.
Подарована тобі свобода і незалежність на деякий час захопили тебе, та життєві труднощі і галасливі лідери швидко втомили. Свобода – це не твоя стихія, сучасний українцю. Ти злякався її буяння і відповідальності, яку вона накладає на кожну людину. Незалежність – для інших. Скільки “зайвих” турбот. Ти не звик до цього. Ти не боровся за них. Не ти падав мертвим під Полтавою, гнив у таборах Воркути і Магадана.
Нащадки героїв виявилися “замішаними” на суміші покори і мовчання, боягузтва і безвихідності, аморальності і неповаги до інших людей. Зв’язок поколінь розірвався. Зникли покоління романтиків та ідеалістів. Їм на зміну прийшли холодні, раціональні юнаки, які на хвилі звільнення роблять кар’єру і, що найгірше, – хочуть скористатися зубожінням людей для створення власного добробуту. Вони одночасно політики і бізнесмени, проповідники і рекетири, коли потрібно, стають набожними, хоч не вірять ні в Бога, ні в чорта. Їм хочеться думати, що це вони отак за місяць, за рік вибороли свободу, знищивши жахливу потвору.
Не перебільшуйте і не втішайте себе ілюзіями. Це зробили не ви. Є закономірним, що диктатури, імперії гризуть самі себе. А допоміг їм у цьому “святий Михайло” з товаришами. І тому до кінця життя усі повинні молитися за них.
А у тебе, сучасний українцю, усе попереду. Свободу і незалежність легше отримати, ніж утримати і правильно розпорядитися, тобто примусити їх працювати на щастя і добробут усіх людей України. До того ж ти з самого початку робив так багато помилок, що виправити їх буде важко. Тому негайно берися за роботу. Її перед тобою – непочатий край. Поглянь на цих змучених нестатками людей, на малих дітей, які протягують руки за милостинею. Якщо ти їх не бачиш, значить, погані твої справи. Значить, ти дивишся в протилежний бік і думаєш тільки про тимчасову власну вигоду. Значить, Українській революції не вистачає універсальності ідеалізму і звичайної справедливості.
…Щось не спрацювало у механізмі переходу до незалежності. Історія ще довго буде розбиратися з цим феноменом. Республіка, яка мала найбільші і найкращі можливості і якій усі пророкували блискуче майбутнє, опинилася в жалюгідному стані. Замість будівництва нових підприємств і переорієнтації існуючих відбувалося руйнування. Замість покращення життя людей – повне зубожіння 90% населення. І так рік за роком… І ніякої перспективи попереду.
…Сьогодні чесність не в пошані також. В країні панує моральна криза. Така трагедія нашого знищеного покоління. На зміну колишнім, нечесним, прийшли в основному ті ж самі люди, тільки вже в новому амплуа – “демократів”, по дорозі прихопивши ще нових нечесних. Та чекати чесних ми не маємо часу. Вихід – жорсткий контроль. Демократія неможлива без контролю влади народом. Сьогодні такий контроль повністю відсутній.
Пробудись, Україно! Відправ у відставку усіх цих “учнів-любителів” і знайди мудрих людей, які витягнуть тебе з цієї помийної ями, куди затягнули тебе ці шукачі скарбів. Зроби це заради свого майбутнього, заради нині сущих, заради десятків мільйонів загиблих.
Ось так називається це чудо з Ісландії: Эйяфьяллайекюль. Сьогодні зрозумів, що ненавиджу Ісландію і всі вулкани на Землі. Не поїду відпочивати я туди ніколи, їм на зло. Придбання власного літака відкладається на декілька днів чи тижнів. От чорт! Нічо. Зачекає. Наступного разу придбаю. Не той час зараз. От ми виходимо з рецесії. Ну, виходять вони, але я якось примощуюсь тут. От думаю до літа куплю літачок і полечу в Україну. А може збудують електричку з Троєщини до Манчестера за 77 хвилин. Чекаю
Свіжі коментарі