Микола Мироненко - “Не спи, Україно”

Сашко Положинський просив запустити в мандри уривок з книги Миколи Мироненка - “Планета Антуана”
Справді, все написано влучно. Прикро, що є саме так і буде ще довго.

Летаргічний сон огорнув тебе, Україно!

Століття поневолення і гноблення зробили тебе байдужою і апатичною. Ти втратила цікавість і бажання до поривань, а твої прагнення звелися до одного – вижити.

Подарована тобі свобода і незалежність на деякий час захопили тебе, та життєві труднощі і галасливі лідери швидко втомили. Свобода – це не твоя стихія, сучасний українцю. Ти злякався її буяння і відповідальності, яку вона накладає на кожну людину. Незалежність – для інших. Скільки “зайвих” турбот. Ти не звик до цього. Ти не боровся за них. Не ти падав мертвим під Полтавою, гнив у таборах Воркути і Магадана.

Нащадки героїв виявилися “замішаними” на суміші покори і мовчання, боягузтва і безвихідності, аморальності і неповаги до інших людей. Зв’язок поколінь розірвався. Зникли покоління романтиків та ідеалістів. Їм на зміну прийшли холодні, раціональні юнаки, які на хвилі звільнення роблять кар’єру і, що найгірше, – хочуть скористатися зубожінням людей для створення власного добробуту. Вони одночасно політики і бізнесмени, проповідники і рекетири, коли потрібно, стають набожними, хоч не вірять ні в Бога, ні в чорта. Їм хочеться думати, що це вони отак за місяць, за рік вибороли свободу, знищивши жахливу потвору.

Не перебільшуйте і не втішайте себе ілюзіями. Це зробили не ви. Є закономірним, що диктатури, імперії гризуть самі себе. А допоміг їм у цьому “святий Михайло” з товаришами. І тому до кінця життя усі повинні молитися за них.

А у тебе, сучасний українцю, усе попереду. Свободу і незалежність легше отримати, ніж утримати і правильно розпорядитися, тобто примусити їх працювати на щастя і добробут усіх людей України. До того ж ти з самого початку робив так багато помилок, що виправити їх буде важко. Тому негайно берися за роботу. Її перед тобою – непочатий край. Поглянь на цих змучених нестатками людей, на малих дітей, які протягують руки за милостинею. Якщо ти їх не бачиш, значить, погані твої справи. Значить, ти дивишся в протилежний бік і думаєш тільки про тимчасову власну вигоду. Значить, Українській революції не вистачає універсальності ідеалізму і звичайної справедливості.

…Щось не спрацювало у механізмі переходу до незалежності. Історія ще довго буде розбиратися з цим феноменом. Республіка, яка мала найбільші і найкращі можливості і якій усі пророкували блискуче майбутнє, опинилася в жалюгідному стані. Замість будівництва нових підприємств і переорієнтації існуючих відбувалося руйнування. Замість покращення життя людей – повне зубожіння 90% населення. І так рік за роком… І ніякої перспективи попереду.

…Сьогодні чесність не в пошані також. В країні панує моральна криза. Така трагедія нашого знищеного покоління. На зміну колишнім, нечесним, прийшли в основному ті ж самі люди, тільки вже в новому амплуа – “демократів”, по дорозі прихопивши ще нових нечесних. Та чекати чесних ми не маємо часу. Вихід – жорсткий контроль. Демократія неможлива без контролю влади народом. Сьогодні такий контроль повністю відсутній.

Пробудись, Україно! Відправ у відставку усіх цих “учнів-любителів” і знайди мудрих людей, які витягнуть тебе з цієї помийної ями, куди затягнули тебе ці шукачі скарбів. Зроби це заради свого майбутнього, заради нині сущих, заради десятків мільйонів загиблих.

Микола Мироненко.

“Життя іде і все без коректур” - ну майже все…

Так, життя йде, ні воно не просто йде, як можна гуляти по площі, чи проспекту, воно біжить. Біжить, як під час кросу на фізкультурі, коли тебе змушують бігти. Спочатку нормально, а потім не дуже подобається. А в кінці ти вже ніякий. Ну, я саме так бігав на фізрі. З кожним днем розумію, що час пролітає дуже швидко і вже нічого не повернути назад. І скільки років мені треба, щоб я зміг отримувати повне насолодження від життя, я не знаю. І від такого почуття невпевненості, якось не по собі. Що поробиш?! Та нічого. Тому якось гребеш. Намагаюсь до всього ставитись легше та з позитивом. Вірю, що все буде добре. От тільки коли?

Ну і в кінці фоточка, бо просто так захотілось.
img_3098-copy

Наболіло

Предлагаем купить наушники AKG, Sony, беспроводные

Як Тимошенко не старатиметься, а Янукович все-одно буде президентом, навіть Барак Обама визнав цей факт. Одразу скажу, що я не підтримую жодного кандидата.nebezpeka?
Питання мови зараз актуально, влада змінюється, а як відомо: “нова мітла…”
Що ж тепер буде з українською мовою? Янукович каже, що треба захищати російську на сході України. Захищати від чого/кого?
10 років я прожив у Запоріжжі. 8 років до того в Запорізькій області. Так от в області більше говорять українською мовою. Звичайно не без суржика, але українською.  В селах між Донецьком, Запоріжжям та Дніпропетровськом люди спілкуються українською.
На мою думку  мова розвиває, прищеплює любов до країни. Я вже писав про мовну ситуацію. Хто зараз любить Україну? Впевнений, що більшість з вас залюбки звалили б за кордон, десь у Європу чи США. І це не дивно.
Є бажання. Єдине бажання. Жити в країні де тебе поважатимуть. Де кожен отримуватиме достойну винагороду за свою працю. Жити в державі де лікарі, вчителі… не змушені виживати. Сатистика жахлива річ. Але 25% українців живуть за межею бідності. Це значить, що мінімальна заробітна платня 800 гривень = 100 доларів = 75 євро = 66 фунтів. Тихо. Не кажіть ні кому. Соромно. На такі гроші навіть існувати складно.
І де тоді буде повага до мови, традицій, історії?!
Моя прабабуся поважає Сталіна більше, ніж усіх українських політиків. Їй 83 роки, вона пережила голод, війну, яка відірвала її від дому і змусила працювати в Німеччині декілька років. Одного разу, коли я розпитував про голодомор вона сказала мені: “А 600 гривень пенсії - це не геноцид?!?!”
Наболіло. Не звертайте увагу.

Спілкування в пластмасі

Рекомендую:
Best 2010 movies to download online
Оригинальные подарки на 14 февраля в интернете

Давайте поговоримо про вплив соціальних мереж на людину! Тема як ніколи актуальна, бо разом з стрімким збільшенням кількості користувачів інтернету збільшується кількість зареєстрованих на таких сайтах як у контакті, однокласники та інші. Вже звичкою стало хоча б раз на день посидіти в контакті і почитати, подивитись, що там відбувається в житті друзів, а також друзів ваших друзів та їх друзів. І ніби нічого страшного в цьому нема. Але все добре коли в міру… Є особи, які кожного дня просиджують на таких сайтах по 4, 5 або ж навіть по 6, 7 годин. Так виникає залежність приблизно така ж як від куріння чи алкоголю!
zalezhnist'

У правилах користування контактом є попередження, зміст якого приблизно такий: якщо ви не можете втриматись від перебування на сайті, то видаліть свою сторінку та постарайтесь не заходити сюди найближчим часом. Як би ж було так просто…
Щодо мене, то я зареєстрований в контакті, але стараюсь заходити лише за потребою. Все ж таки соціальні мережі мають свої плюси, але про це потім!

П. С. Як вплинули соціальні мережі на тебе?

Блогун - монетизируем блоги

http://blogun.ru - это крупнейший в Рунете организатор рекламных кампаний в блогосфере!

Назад Попередні дописи